Вітаємо всіх, хто ввібрав в себе нашу мову, знає її коріння та розуміє витоки, що дає нам силу і могутність.
Бережімо і розвиваймо рідну мову, цінуймо її дари, не розпорошуючись на запозичення! Ми могутні й міцні в своїй мові, наша мова – наша сила!

Скарби рідної мови

Зарясніла щебетом діброва,
Полетів він ген через ліси...
Розлилася українська мова
По всім світі на всі голоси.

Забриніла в пісні колисковій,
В сон-дрімоту тихо повела.
І у щирій, затишній розмові
З місяченьком грілась край села.

Де курилась ковила в дорозі
І сурма скликала у похід,
Там вона звучала у тривозі
За нащадків, за козацький рід.

Гордо розвивалося знамено,
Мова піснею вела вперед,
Знала всіх героїв поіменно
І лилася солодко, як мед.

При долині стигла у калині,
У човні по морю в ніч пливла,
Посміхалась юнаку й дівчині,
Почуття їх пильно берегла.

Ніжно дітям казку шепотіла,
В зелен-травах пестилась в росі.
Вчила шанувати і любила
Жовто-сині стрічки у косі.

Тож не гоже рідну забувати,
Стільки в ній небачених скарбів!
Треба їх шукати, пізнавати,
Щоби не зробили з нас рабів!

Світлана Гуменюк